Ми звикли, що іржа – це шкідливо та некрасиво, але є кілька прикладів в архітектурі, які доводять протилежне. Виявляється, іржа захищає метал від подальшого окиснення, а її колір здалеку виглядає як дерево. Пропонуємо вам ознайомитись із двома цікавими проєктами, один з яких у Німеччині, а другий у Білорусі (Мінськ). Незабаром ми поділимося з Вами нашим новим Проєктом з "іржавим" фасадом у Харкові, Україна.
"Іржавий" фасад Будинок Історії в Ессені (Німеччина)
Місто Ессен одне з найбільших міст Німеччини, в 2010 році воно отримало звання культурної столиці Європи. Серед визначних пам'яток, які можна зустріти на його околицях художній музей Фолькванг, переобладнана у творчий центр шахта Цолферайн та Будинок Історії, спроєктований архітекторами Ahlbrecht Felix Scheidt Kasprusch, про який ми й поговоримо.
Перед владою міста постало завдання знайти нове місце для зберігання архіву. Будівля, яка раніше була виділена під ці потреби, була переповненою, а архів продовжував зростати. Тоді було вирішено використовувати під сховище колишню Луйзенську школу для дівчаток, яка почала функціонувати ще в 1906 році, але через якийсь час закрилася.
Школа складалася з двох будівель, тому дизайнери проєкту вирішили заповнити простір, що пустує, між ними ще однією спорудою, в яку буде поміщатися архів. Основний матеріал фасаду – кортенівська сталь. Її особливість у тому, що нарівні з іржею з'являється окисна плівка, яка служить захистом від руйнування. Вибрати цей матеріал було дуже завбачливо, він довговічний, не потребує фарбування і має цікаву бархатисту фактуру.
Ще одна причина вибору кортенівської сталі для Будинку історії – данина традиції та історії заводу Круппа. Це один із найбільших металургійних концернів Німеччини.
Хоч як дивно, іржа на фасаді будівлі виглядає естетично. Різні ступеня корозії виділяють споруду на тлі решти та виглядають дуже яскраво.
Будинок історії – це будівля на чотири поверхи. За своїми стінами воно зберігає багаторічну історію, яка надійно прихована у пересувних стелажах. Проєкт не передбачав системи кондиціонування, архітектори надали перевагу природній вентиляції, звичайно, її вдосконалили. Отвори вентиляції розташовані таким чином, щоб пряме сонячне проміння не потрапляло всередину і не перегрівало завдання. Розташування кватирок контролюється за допомогою інтелектуального регулювання.
Для того, щоб стабілізувати вологість повітря, було використано високогідравлічне вапно, йому обробили стіни та стелі всередині будівлі. У будинку історії дуже важливо зберігати особливий мікроклімат, щоб документи залишалися в безпеці. Найстаріший з архівів був написаний у 13 столітті.
Кожне приміщення у будівлі було відреставровано та перетворено на необхідне для музею. Тепер у колишній школі розміщено державну бібліотеку, конференц-зал та адміністративне управління архівом.
